Що таке ДСП: виробництво, види та застосування

Коротко:

• ДСП — це деревностружкова плита, яку роблять із деревної стружки, тирси та синтетичних смол методом гарячого пресування.
• Матеріал дешевий, однорідний і зручний в обробці, тому його масово використовують для корпусних меблів і деяких будівельних робіт.
• Головні слабкі місця — боїться вологи, погано тримає шурупи при повторному закручуванні і може виділяти формальдегід, якщо якість низька.
• Для житла краще брати ламіновану ДСП (ЛДСП) класу емісії Е1 і обов’язково закривати всі торці кромкою.
• Стандартна товщина для корпусів меблів — 16 або 18 мм, для полиць під серйозне навантаження — 18–22 мм.
• Порівняно з МДФ і фанерою ДСП виграє ціною, але програє в міцності, вологостійкості та довговічності.

ДСП — це скорочення від «деревностружкова плита». По суті, це листовий композитний матеріал, який отримують гарячим пресуванням дрібних частинок деревини (переважно стружки) зі спеціальними добавками та сполучними смолами. Смоли складають зазвичай від 6 до 18 відсотків від маси стружки. Саме завдяки цій технології ми маємо відносно недорогий і рівний матеріал, з якого сьогодні роблять більшість бюджетних і середніх за ціною корпусних меблів.

Матеріал з’явився в 1940-х роках у США як спосіб швидко і дешево робити тимчасові меблі. Згодом технологія поширилася Європою і дійшла до нас. Зараз ДСП виробляють майже всюди, де є деревообробка, бо сировиною служать відходи — стружка, тирса, тріска, обрізки. Це дозволяє утилізувати те, що раніше просто спалювали або викидали.

У побуті під словом «ДСП» люди найчастіше мають на увазі саме ламіновану плиту — ЛДСП. Без ламінації звичайна шліфована ДСП виглядає сірувато-бурою і майже не використовується для видимих частин меблів. Але технічно це один і той самий матеріал, просто з різним ступенем обробки поверхні.

Як роблять деревностружкову плиту

Процес починається з підготовки сировини. Деревні відходи подрібнюють до певного розміру частинок. Потім стружку сушать, сортують і змішують зі сполучною речовиною — найчастіше карбамідоформальдегідними або фенолформальдегідними смолами. Іноді додають гідрофобізатори (парафін), антисептики чи антипірени, щоб покращити окремі властивості.

Суміш формують у так званий «килим» — рівномірний шар певної товщини. Далі цей килим потрапляє під прес. Пресування відбувається при температурі 100–140 °C (іноді вище) і тиску від 0,2 до 5 МПа. Є періодичні преси (багатоповерхові) і безперервні — стрічкові, гусеничні або екструзійні. Після пресування плиту охолоджують, обрізають по формату і шліфують. Шліфована ДСП уже готова до подальшої обробки — ламінування, облицювання шпоном чи просто фарбування.

За спостереженнями з практики, якість кінцевого продукту дуже залежить від того, наскільки рівномірно розподілені частинки і яка вологість сировини перед пресуванням. Якщо технологію порушують, плита може мати ділянки з різною щільністю, і тоді меблі починають «гуляти» або розшаровуватися значно раніше, ніж очікували.

Основні види ДСП

Плити класифікують за кількома ознаками. Найважливіші з них:

• За кількістю шарів: одношарові, тришарові і багатошарові. Тришарові найпоширеніші — зовні дрібна стружка, всередині крупніша. Так досягають і міцності, і гладкої поверхні.
• За щільністю: легкі (до 550 кг/м³), середні (550–750 кг/м³) і важкі. Для меблів беруть переважно середню щільність.
• За обробкою поверхні: шліфовані і нешліфовані, з звичайною або дрібноструктурною поверхнею.
• За вологостійкістю: звичайні і з підвищеною водостійкістю (часто мають зеленуватий відтінок у розрізі через спеціальні добавки).
• За класом емісії формальдегіду: Е1 і Е2 (іноді зустрічається Е0,5). Для житлових приміщень і меблів потрібен мінімум Е1.

Окремо стоїть ламінована ДСП (ЛДСП). Її покривають спеціальним папером, просоченим меламіновими смолами, під високим тиском і температурою. У результаті отримують міцну, зносостійку і декоративну поверхню, яка імітує дерево, камінь, бетон чи просто однотонний колір. Саме ЛДСП зараз становить левову частку ринку меблевих плит.

Існують також кашировані плити (простіше покриття папером) і шпоновані. Але в масовому сегменті домінує саме меламінова ламінація.

Характеристики і властивості

Типова щільність меблевої ДСП — 550–750 кг/м³. Межа міцності на згин зазвичай лежить у межах 10–25 МПа залежно від товщини і марки. Міцність на розтяг перпендикулярно до пласті — 0,2–0,5 МПа. Вологість готової плити — 5–12 %. При зануренні у воду набухання може сягати 5–30 % за товщиною, якщо плита не вологостійка і не захищена покриттям.

Стандартні формати листів в Україні часто 2750×1830 мм або 2800×2070 мм. Товщини найпопулярніші: 10, 16, 18, 22, 25 мм. Для корпусів меблів майже завжди беруть 16 або 18 мм. 16 мм — економніше і легше, 18 мм — трохи жорсткіше і краще тримає фурнітуру. Для полиць під книги чи важку техніку краще 18–22 мм, інакше з часом з’являється прогин.

За українськими стандартами (зокрема ДСТУ EN 312) плити ділять на типи P1, P2 тощо залежно від призначення — загальне використання в сухих умовах чи саме для меблів. Клас емісії Е1 означає вміст формальдегіду не більше 8 мг на 100 г сухої плити (перфораторний метод) або виділення не більше 0,124 мг/м³ повітря (камерний метод).

Переваги і недоліки ДСП

Переваги очевидні:

• Низька ціна порівняно з масивом, фанерою і навіть МДФ.
• Однорідність — немає сучків, тріщин, напрямку волокон.
• Легко ріжеться, свердлиться, фрезерується.
• Використовує деревні відходи, тобто відносно екологічно з точки зору сировини.
• Широкий вибір декорів у ламінованому вигляді.

Недоліки теж серйозні. Плита швидко набирає вологу, якщо торці не захищені, і починає розбухати, розшаровуватися. Шурупи тримає гірше, ніж фанера чи масив, особливо якщо їх викручувати і закручувати повторно. З часом під постійним навантаженням може з’являтися прогин. І головне — формальдегід. Якщо плита низької якості або класу Е2, запах і виділення можуть бути відчутними, особливо в перші місяці після виготовлення меблів.

У практиці я не раз бачив, як у квартирах із поганою вентиляцією люди скаржилися на «хімічний» запах від нових шаф. Зазвичай після провітрювання і повного закриття всіх кромок проблема зменшувалася, але краще одразу брати сертифіковану продукцію класу Е1.

Порівняння ДСП з МДФ і фанерою

Щоб зрозуміти місце ДСП серед інших матеріалів, зручно подивитися на таблицю.

На практиці часто комбінують: корпус із ЛДСП, фасади з МДФ. Це дає баланс ціни і зовнішнього вигляду. Фанеру беруть там, де потрібна реальна міцність або підвищена вологостійкість.

Де застосовують ДСП

Основна сфера — корпусні меблі: шафи, комоди, тумби, столи, офісні перегородки, кухонні модулі (з захистом від вологи). Також роблять задні стінки, дно ящиків, упаковку, тимчасові перегородки, основу під підлогові покриття в сухих приміщеннях.

У будівництві чисту ДСП використовують обмежено — через вологу. Але як чорнова основа або для внутрішніх робіт у сухих умовах вона підходить. Ламіновану плиту іноді застосовують для стінових панелей чи меблевих вставок.

Важливий нюанс: будь-яка ДСП в житловому приміщенні повинна мати захисне покриття на всіх відкритих поверхнях і торцях. Інакше і волога, і формальдегід стають реальною проблемою.

Як вибрати якісну ДСП і не помилитися

Дивіться на клас емісії — тільки Е1 або краще. Перевіряйте сертифікати. Плита не повинна мати різкого хімічного запаху. Поверхня ламінації має бути рівною, без здуттів і подряпин. Товщина — відповідати заявленим розмірам з мінімальними відхиленнями.

Для кухні і ванної (якщо взагалі використовуєте) беріть вологостійку основу і ретельно закривайте всі зрізи. Краще додатково обробити торці герметиком перед наклеюванням кромки.

Типові помилки новачків: купують найдешевшу плиту без документів, не закривають торці, ставлять полиці без додаткових опор на великій довжині, використовують звичайну ДСП у місцях, де буває волога. Результат — розбухання, розшарування і швидкий вихід меблів з ладу.

За досвідом, якщо меблі з якісної ЛДСП 16–18 мм класу Е1 зроблені акуратно і стоять у нормальних умовах, вони спокійно служать 10–15 років і довше. Якщо економити на всьому — можуть почати «сипатися» вже через 3–5 років.

Якщо плануєте замовляти меблі або купувати плити самостійно, спочатку визначте умови експлуатації і бюджет. Для більшості житлових корпусів ЛДСП залишається розумним і практичним вибором. Головне — не ігнорувати захист від вологи і вибирати матеріал з перевіреними показниками емісії. Тоді ДСП відпрацює свою ціну чесно і без сюрпризів.